Схильність ринку до саморегуляції, та сама “невидима рука”, яка рано чи пізно виправляє всі перекоси попиту і пропозиції – красива теорія. На практиці всі кризи економіки і фінансів, в масі своїй – рукотворні.

На прикладі девальвації гривні в лютому ми в черговий раз спостерігали, як кількома рішеннями регулятора можна породити і вирішити проблеми обмінного курсу гривні. Щоб вирішити проблему до кінця у НБУ не вистачило ресурсів, та й загальний стан економіки не дозволяє.

Тупі ножиці За кілька тижнів курс гривні коливався в дуже широкому діапазоні величин – від 20 до 40 гривень за долар. Такі коливання не мають нічого спільного з економічною теорією, але досить тісно пов’язані з практикою. Курс розхитується з спекулятивних міркувань – на хвилі високого попиту пропозиція дозволяє виставляти товар за завищеними цінами. Що відбувалося з гривнею? Спочатку НБУ “відпустив” курс, який за кілька днів з 16 став більше 20 гривень за долар. Недовго зафіксувався курс 25, щоб потім гривня ослабла до 30 і нижче. Весь цей час Нацбанк з боку спостерігав за розвитком ситуації і втішав суспільство, що дорожче 25 гривня не може коштувати, тому вона за невеликий час досягла значення 40 гривень за долар.

Паралельно, НБУ купив валюту за заявкою НАК “Нафтогаз”, чим ще більше розігріла курс. Можливо, ринок чекав, коли ж Нацбанк стане купувати валюту для розрахунків за державними зобов’язаннями, і готувався продати долари якомога дорожче. Зі свого боку, НБУ транслював “заспокійливі” меседжі, які, загалом, всіх напружували. І замість чергового виходу на міжбанк за валютою, НБУ запустив адміністративні заходи, якими дуже довго погрожував учасникам ринку, але все ніяк не вводив їх в дію. Спочатку НБУ заборонив банкам кредитувати купівлю валюти під імпортні операції. Потім – на три дні, з 25 по 27 лютого, обмежив операції з купівлі банками валюти за заявками клієнтів, тобто фактично, позбавив міжбанківське пропозицію без попиту. Долар опустився до 23 гривень, і тут населення включилося в “гру”, і понесло валютні заощадження в найближчі обмінники. Свій внесок у панічні настрої не могло не внести населення.

Тільки в “панічний” Понеділок 23 лютого населення забрало з банків 2,2 мільярда гривень, а з початку року – відтік депозитів склав 18 млрд, повідомила глава НБУ Валерія Гонтарєва на виступі в Раді 6 березня. Крім цього, розвивалася продуктова паніка: поки йшло знецінення гривні аж до 40 за долар, населення скуповувало продовольство за “старими цінами”. За іронією долі, на піку споживчого попиту виявилися товари національного виробника: крупи, борошно, цукор, соняшникова олія.

Ажіотаж в продуктових магазинах Львова на імпортні товари – рис, кава, чай ажіотажного попиту не спостерігалося, а даремно – ці товари не виробляються в Україні, і завозяться сюди за валюту, тому саме на їх ціні прямо відображаються всі коливання гривні на міжбанку. Поки гривня падала, росли ціни на бензин. Загалом, настав передостанній день, по апокаліптичності мало з чим порівняти. Населення забирає депозити і гарячково шукає долари, а у кого немає зайвих запасів для купівлі валюти – біжить в магазин, щоб запастися продуктами в переддень грандіозного подорожчання. Потім, 25 лютого ринок впадає в ступор: пропозиція є, а попиту немає, тому що НБУ заборонив. Курс гривні зміцнюється ще швидше, ніж до цього слабшав: до 23. Народ знову біжить в обмінники, щоб продати долари, а то, раптом, вони ще більше подешевшають. Загалом, картина називалася “кульмінація паніки” – нікому не потрібен дешевий долар, дайте мені гривень побільше.

Вся ця ситуація на ринковому жаргоні називається ємким словом “ножиці”: спочатку ринку дають розігнати ціну на товар до захмарних висот, попутно регулятор може сам продавати цей товар (долари) за ціною ринку. Потім ринок “обрізають” адміністративними заборонами. У випадку з НБУ це було триденний “стоп” банкам на купівлю валюти, однак це обмеження опрацювало всього один день, 25 лютого. За добу гривня зміцнилася, і тут саме час викуповувати долари за новою, більш низькою ціною. У НБУ вийшло купити всього 80 мільйонів. На жаль, як і в колишніх діях, все робиться із запізненням або наполовину. Щоб дати можливість населенню скинути долари по знижувати курс, потрібна гривнева готівка. Але тут Нацбанк своїм же рішенням “обрізав” гривневу ліквідність банкам.

Регулятор підняв облікову ставку до 30%, і тим самим спровокував “гривневий” голод банків, які із задоволенням викупили б у населення долари, але нічим. На жаль, пропозиція як і раніше перевищує попит, і не важливо, дешевий або дорогий долар пропонується ринку. “Ножиці”, які застосував НБУ на валютному ринку, можна було б вважати успішними, якби регулятор продав достатньо валюти за завищеним курсом з тим, щоб через кілька днів знову викупити її, але вже більше, тому що дешевше. А зниження гривневої ліквідності (замість підвищення, як у нашому випадку) допомагає знижувати курс і далі, тому що перелякане населення несе валюту в обмінники, рухоме страхом втратити прибуток від здешевлення долара. У випадку з НБУ вийшло, що курс долара спочатку підняли, але валюти всім бажаючим в достатніх кількостях не продали. Потім курс опустили, але долари у всіх бажаючих викупити не в змозі.