Журналіст видання «Open Lviv» дізналася, як львів’яни «мандрують диванами».

Інколи хочеться спакувати речі і поїхати кудись далеко від щоденних турбот. Туристичні поїздки групами не всім по кишені, а бюджетні готелі чи хостели не такі вже й бюджетні для львів’ян, особливо студентів. Проте ситуацію рятують всесвітні Інтернет-сайти мандрівників.

Журналіст «Open Lviv» познайомилася із активними користувачами одного з таких.

На сторінці найвідомішої сьогодні соціальної мережі «couchsurfing» можна зустріти чимало львівських поціновувачів поїздок «своїм ходом».
Оналайн-сервіс, який об’єднав спраглих мандрівників із 238 країн, пропонує «прийняти до себе» гостей або «кинутись мандрувати». Львів’янка Марія Платко практикувала «мандрівку диванами» не один раз і вважає такий ризик приємною несподіванкою та незабутньою пригодою:

«Вперше я їздила з друзями в Швецію, де зупинилися у цікавого і привітного молодого Андерса. Нас було аж 5, тому спали в спальних мішках в репитиційній шведа. Але він прийняв усіх дуже тепло, навіть вечеряли і веселились разом із його сім’єю та друзями. Ніби чужі люди, але все було якось надзвичайно. Ми побували в шведському селі, а вночі нас водили на могилу вікінгів— дивовисько!».
Під час цієї ж поїздки Марія потім жила в іншого шведа-гавайця, який прийняв до себе з усіма вигодами: спальне місце, душ, їжа, – чоловік любив готувати. Проте не всі господарі гарантують комфорт. Для декого поселяти гостей-чужинців— стиль життя.

Студентка ділиться ще свіжими спогадами із Італії: «Цього року зупинялись в однієї дуже цікавої жіночки у Вероні. В неї крихітна квартирка в центрі міста, а вона приймає всіх, тільки щоб вмістились. В одній кімнаті з нами спало десь 8 людей,всі якось поміщались на підлозі. Проте це не завадило нам добре виспатися. І атмосфера там була дуже гармонійна та позитивна. Одного разу Аліса ,так звуть господиню, відкрила записник, мовляв, «сьогодні лише 2 подорожуючих— мало!». В неї завжди відчинені двері для всього світу, а її малі діти настільки комунікабельні, що знають вже кілька мов!»

Подорожі «сам по собі», хоч і в компанії, хочеш-не-хочеш супроводжуються непередбачуваними знайомствами. Марія завжди везе із собою якісь зроблені власноруч дрібнички, які потім дарує новим друзям. « Андерсу, наприклад, змотала ляльку-мотанку, і йому дуже припала до душі така етно-штука,»- додала львів’янка-каучсерфер.

Не менш ризиковано, але набагато відповідальніше приймати гостей вдома. Тут треба мати і вільне спальне місце і достатньо вільного часу, аби справити позитивне враження на прибульця з іншого міста чи країни. Адже під твоїм профілем потім залишають відгуки, які братимуть до уваги інші каучсерфери.

Марія розповідає, як приймала до себе якось студента-японця: «Я вівддала йому свою кімнату, сама обнімалась з холодиьником на кухні. Зрозуміла, як то хочеться зробити свій дім домом подорожуючого». Але такі жертви не проходять даремно.

Іноземці— люди інших менталітетів, з іншими пріоритетами і життям. Час, проведений з чужинцем, може принести більше досвіду та інформації, аніж посиденьки з друзями. А мовна практика з живим носієм, звичайно, не пройде безрезультатно.

Вже не нове явище «каучсерфінгу» відкриває перед нами етнічні, мовні, культурні кордони, дозволяючи пізнавати світ без пузатих гаманців. Це реальна нагода відчути середовище тої країни, міста, про яке ми мріємо. І головне, що перед нами альтернативна вигода: або в незнаний світ їдеш ти, або він до тебе.