Виразки соціуму в недитячій анімації. Яку дивляться діти @-майдан,Новини

ора

Під час візиту своїх родичів в Польщі, мені доводилося інколи доглядати за маленьким Міхалом. Гра у няньки не пройшла безкорисно.

По кілька разів «пощастило» дивитися одні і ті ж серії«Teletubisie» ( в нас «Телепузики»). І знаєте, гіпнотичне втягування в цьому мульт-абсурді діє.

Примітивність та безглуздя «Телепузиків» проникають в підсвідомість. А бажання дивитися, як бігають великі кролики по штучній траві і невідомо чим займаються істоти невизначеної статі, виникає без вашої симпатії.

Що це: заспокійливе для дітей чи психологічний наркотик? Чи можна взагалі показувати малюкам мультики, створені в стані афекту?

ЦЕРКВА ПРОТИ
1 вересня 2012 року на сайті Української Правовірної Греко-Католицької Церкви було опубліковано цікаве звернення. Єпископи-секретарі Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату написали відчайдушний лист до голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Їхньою метою було заборонити «антисімейні та антихристиянські мультфільми і покарати ті телеканали, які їх показують». Так радикально сприймати сучасні твори аніматорів не зовсім здорово, однак в проханні заборони є чимало раціонального.

ХТО В ЗОНІ ПСИХОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ
Ефективність впливу так званих «аморальних» мультфільмів, перш за все, залежить від віку глядача. Скажімо, для 3-річної дитини, яка дивиться серію про розбещену дівчинку з «Маша и медведь», це всього лише цікава і захоплююча картинка. Ніякої фривольності там вона не побачить, а ототожнювати батьків із ведмедем, очевидно, не буде. Проте вже старша на пару років дитина здатна до осмислення. І неслухняність та неконтрольованість її можна вже скинути на сюжет та зміст вищезгаданої роботи.
Відвідуючи сьогодні початкові класи школи, потрібно психологічно підготуватися до зустрічі із теперішньою дітворою. Багато з них- це вже цілком обізнані і «просунуті» у всьому малі бешкетники, яких не зацікавиш «Ну, постривай!» чи «Котом Леопольдом».

Вони народилися в десятиліття швидкого технологічного прогресу, і здивувати їх так само важко, як дорослих.

На цю категорію дітей вплив несприйнятих церквою мультиків зростає. Адже старші діти вже розуміють гендерні тенденції в сучасному суспільстві, його відхилення. Та вони більше сприймають мультики як щось кумедне, несумісне з реальністю. Це вже не те покоління. То й що, що Осел зі «Шреку» живе з драконихою? Вони милі і кумедні, а якщо заглибитися в мораль- то це прояви толерантних стосунків.
Шукаючи прихований зміст, потрібно вже витягувати з уяви не лише негативні асоціації, які, до речі, кожна свідомість продукує по-різному. У кожному підтексті таких мультиків є позитивний контекст, наміри, елементи виховання. Огидний Шрек, людожер за природою, не їсть людей і, навпаки, демонструє доброту та дружелюбність. Тобто, навіть потвора і «фрік» може бути відкритим та не таким, яким його сприймають. Це ж також повчально, погодьтесь!

ЩО ТОДІ ДИВИТИСЯ ДІТЯМ?
Та яка ж альтернатива радянським та сучасним «поганським» мультикам сьогодні існує конкретно в Україні? В одному із інтерв’ю на сайті «Української правди» автор відомих «Капітошки» та «Петрика П’яточкіна» влучно зауважила, що українська анімація не пропонує нічого кращого. Та й взагалі, вона щось анімаційне пропонує хіба?

Пригадується «Клуб Суперкниги» та його мультфільми про пригоди Робіка. Найбільш відома ТРК «Еммануїл» створює найбільше такої продукції християнського змісту на території СНГ. Однак, провідні телеканали України не транслюють сьогодні їхньої відео-продукції. А про сам канал «Еммануїл» знають хіба принципові віруючі християни-практики, які переймаються вихованням своїх дітей у дусі сповідуваної релігії.

Замість того, щоб сприяти розвитку мультиплікаційного кіно в Україні, комісія з питань захисту суспільної моралі все забороняє. Якщо мамі потрібно чимось зайняти або заспокоїти дитину, вона ввімкне їй «Лунтика» на диску або ж в Інтернеті. Так само зробить школяр, який освоїв вже НЕновинки техніки. Навіть якби українці створювали мультиплікацію самі, сумнівно, що ці сюжети і їхня «правильність» були б ідеальними для церкви. Якщо це світське, то докопатися, в будь-якому разі, знайдеться до чого.
Спеціальні телеканали для дітей, здавалось, мали би пропагувати добро, закладати в свідомості своєї потенційної аудиторії засади здорового способу життя та суспільної моралі. Вони-то закладають, але більшість таких дитячих страв приправлено гострими спеціями. Той-таки Губка Боб одружується в однойменному мультсеріалі із морською зіркою Патріком, всиновлюють устрицю— здогадуємося, про що мова.


Гомосексуалізм, примітивізм, насильство, наркоманія, розбещеність— все це сьогодні надає сенсу телепродукції, яку споживає найвразливіша та найважливіша частинка населення. Чи сприймає— це питання індивідуальне. Дитяча психіка хоч і не поглинає все одразу, але потайки відкладає у свідомості щось цікаве, незвичайне і незнайоме.

ПОКОЛІННЯ МУЛЬТСЕРІАЛУ “16+”
Тож варто подумати, чи дозволити дитині дивитися історії про 4-х друзів із «Сауз-Парк», який позиціонується як телесеріал для дорослих. Незважаючи на висміювання реалій американського суспільства, проблем і актуальних подій, діти сприймають лише те, що бачать.

Дорослим вважається також найдовший в історії Америки мультсеріал «Сімпсони», який призначений для вікової категорії «16+». Однак, канали «2+2» та «М1» транслюють його ще до 21.00. Цікаво, що газета Ватикану означила сюжети «Сімпсонів» як «реалістичні та розумні». Така ж ситуація із ефірним часом для інших сатиричних і дещо абсурдних «Футурами», «Гріффінів» та ін.

Хоч японські мультсеріали в стилі аніме не позначені віковим обмеженням, їхнє місце не в дитячих рамках. Їх часто знімають за популярними в Японії коміксами манга, які читають усі— від дітей до дорослих, тому тематика в них відповідно різна. Там зовсім інша культура, релігія, сприйняття світу, тому сліпо переймати те, що нам пхають, не можна. Бодай тому, що багато із того, що показують у них, суперечить християнській вірі і переконанням українців.

КОМЕНТАР З БАТЬКІВЩИНИ АНІМЕ
Жителька Осаки, студентка Атцуко Саваноборі, ще на стажуванні у Львові поділилася зі мною, що вона і досі в захваті від аніме і купує речі із зображенням їхніх персонажів. Спитавши у неї про ситуацію з підозрілими мультиплікаційними продуктами та манга в Японії через соцмережу, я отримала цілком виправдану і вичерпну відповідь:
«Насправді, в нас є деякі аніме та манга про любов між однаковими статями. Але коли це є в анімації, такі мультсеріали часто транслюють пізно ввечері. Тому я не думаю, що їх дивляться діти. Щодо манги, то кожен може купити більшість із коміксів. Та знову-таки, для дітей існує обмеження щодо «особливих» у вигляді R-18, тобто, неповнолітні не можуть їх купити». Така турботливість про дітей схвальна, однак, в нас цього ніхто не фільтрує. А не все так чисто, як здається. Атцуко зачепила делікатну тему, яка у них виглядає цілком звичним явищем та нерідко об’єктом захоплення.


«В Японії комікси і мультсеріали типу «BL»( boys love- любов хлопців) є досить популярними серед дівчат, які люблять аніме і мангу. Так само деяким хлопцям подобається «GL»( любов дівчат). Ну, якщо вони досить дорослі для того, щоб судити, що добре, а що неправильно, думаю, немає великої проблеми в їхній цікавості коханням між однаковими статями. Я лише маю надію, що малі діти, до 15 років, не будуть читати мангу і піддаватися поганому впливу».

Хоч в Україні доросла молодь, на щастя, майже не дивиться таких мультфільмів, їх споживає найвразливіша аудиторія— діти. Чи варто дозволяти їм слідкувати за надприродніми героями та невідомими істотами, наділеними якоюсь демонічною силою у вигляді лазерних пострілів очима? Враховуючи гендерну невизначеність окремих персонажів та нетрадиційну орієнтацію, відповідь очевидна.
Сучасне динамічне і рутинне життя залишає батькам все менше часу для виховання дітей. Сьогодні замість дорослих багато чого вкладає в малечу впливовий вихователь 21 століття- Телебачення. Як сприймає дитина методику повчання у вигляді мультиплікації? Що звідти візьме собі до уваги, коли межа між «можна» і «не дозволено» ледь помітна? Буде видно на поколінні, яке підростає. Буде видно…але може бути й пізно.

Leave a Reply

Your email address will not be published.