Христина Стебельська: Після ЄВРО-2012 в мене з’явилося багато відповідей на чимало запитань

Христина Стебельська: Після ЄВРО-2012 в мене з’явилося багато відповідей на чимало запитань
June 27 12:34 2012

Головний редактор Першого Національного Христина Стебельська розповідає про враження від Євро-2012.

До фінального матчу ЄВРО-2012 залишається зовсім мало часу, тож життя у фан-зонах українських міст-господарів вирує. І поки всі завмерли в передчутті фіналу футбольного видовища, іноземці мандрують і захоплюються Україною. Судячи з розмов, всі налаштовані оптимістично. Блиск в очах – і аж ніяк не від пива. Італійці в захваті, шведи також, а португальці взагалі виспівують оди Львову.
Чемпіонат Європи з футболу дивиться кожен п’ятий житель планети. Львову серед українських міст-господарів відведене особливе місце – місце культурної столиці, яка небайдужа до футболу. Свіжими враженнями від українського футболу з нами вирішила поділитися головний редактор Першого Національного телеканалу Христина Стебельська.

Христина Любомирівна, вдягнена у футболку з офіційною символікою чемпіонату, зустрічає мене вигуком «Україна – чемпіон!» ще в коридорі. І от – наша невимушена розмова розпочалася.

Фан-зони в містах-господарях чемпіонату стали другою домівкою – як для гостей з інших країн, так і для власне українців. Як Ви думаєте, чим саме облаштування українських фан-зон захоплює вболівальників?
– У фан-зону Львова, Києва, Донецька чи Харкова треба йти для того, щоб відчути, які ми – українці, яким є наш характер. Це пов’язано з тим, що національні риси характеру особливо яскраво проявляються під час футбольних баталій. По-перше, це прагнення свободи – вільного життя: українці масово вийшли для спілкування. Українці – нація, яка бажає бути в діалозі. Українці спілкуються не просто для того, щоб познайомитися, а щоб удосконалити свої знання іноземної мови. От мене, наприклад, це дуже тішить, бо я побачила, як молодь, спрагла до спілкування, вправляється, як вона хоче бути гостинною, як вона хоче навіть заради того, щоб затримати гостя, пригостити його ще одним келихом пива, чи зробити фотографію, чи ще щось. Гостинність українців на цьому чемпіонаті виявилася дуже добре.

Дійсно, як кажуть у народі, гостинність – це вміння дозволити гостям почуватися як у себе вдома – навіть якщо ви хочете, щоб вони справді там перебували. Однак не у випадку ЄВРО! А в чому ще, на Вашу думку, виявляється наше прагнення до свободи?
– Я б сказала, що ота свобода проявляється у тому, що українці хочуть співати. Вони хочуть вигукувати, до чогось закликати, але це обов’язково заклик приємний, не агресивний. Хочу сказати, що так відбувається щеплення гену уболівальника, який вже неможливо викреслити з життя. Це проявляється навіть у споживанні «Львівського» пива; вболівальники в нього закохані. На кожному кроці в інших містах-господарях я побачила рекламу «Львівського» пива і людей з келихом цього «вболівальницького» напою. Я навіть поцікавилася, провела експеримент і збагнула, що львівські броварі і броварні творили пиво на совість, оскільки розуміли: люди приїдуть і мають спробувати щось смачне з українських страв. І не тільки борщ, вареники й сало – вони повинні ще випити брендові напої. Іноземці приходять і кажуть (я особисто свідок того): «Дайте вашого пива! Тому що воно бездоганне!» Отак я переклала з англійської, як шведи купували «Львівське» пиво. Тому дійсно нам час стати номером один! А взагалі ЄВРО-2012 для нас – це дуже добра школа. Школа сервісу, достойного брендингу та цікавого спілкування. Віддам належне обслуговуванню, молоді, яка була дуже доброзичлива, та знаковій символіці України. А як проявлялася толерантність українців, я поясню на прикладі матчу Росія – Греція.

– Пані Христино, Ви вмієте інтригувати… Толерантність українців помітно навіть у матчі інших збірних? Хіба це можливо?
– Уявіть, так! Українці терплячі. От коли грала Росія проти Греції, весь Хрещатик у фан-зоні вболівав за греків. Але були вболівальники-росіяни! І люди дуже терпляче і толерантно до них поставилися. Сильна технічна команда програла дуже достойному супернику. Виявилося, що греки не такі прості, як вони виглядали. І от українці потиснули – я це бачила! – російським вболівальникам руки. Ну і найбільший вияв тої свободи проявився в тому, що тут же заспівали «Ще не вмерла Україна»!

– Невже? Он як!
– Вони потиснули руку співчуття і одночасно подяки, що росіяни дали українській команді шанс. І тут же грають поляки з чехами. Українці переживають і за поляків, і за чехів. Але для мене було взаємним здивування, коли поляки програли і в той же момент тішилися за Україну! Тому що за столиком у фан-зоні я сиділа разом із поляками. Після поразки я, звичайно, хотіла висловити якесь обнадійливе співчуття, додати настрою, гумору з надією, що ми побачимось ще не раз. І яким було моє здивування, коли поляки підскочили зі своїх місць і – «Вітаємо Україну! Вітаємо Україну! В України є ще шанс…». От такої взаємної доброзичливості та інтернаціональної толерантності, яка виявилася на цьому ЄВРО, я давно не спостерігала. Щоб ти тішився – хоч програв! – але тішився за сусіда, в якого є ще шанс.

– Настрій поляків по-справжньому вражає. Дійсно, кращий спосіб не падати духом – підтримати когось іншого.
– Звичайно! Наша толерантність – вона і собі викликає до нас позитивне ставлення. Тому я не дивуюся, що Україну називають раєм з часів не тільки Шевченка, а й раніше, тому що так добре, як добре уболівальникам, гостям, туристам тут – в Україні – напевно, так добре не всюди буває. А краса українських жінок! Її важко було передбачити. Красу українських уболівальниць підмітили навіть оператори УЄФА, бо вона перевершила їхні сподівання. Це були такої фантазії вінки, такі красиві, гарні, симпатичні тату на щічках і на руках… До речі, у київській фан-зоні велика черга саме до павільйонів, де художники роблять оце тату – і не тільки прапорці, а навіть цілі образи Тараса Бульби чи розкішні рослинні малюнки з квітів у наших синьо-жовтих кольорах. Це говорить про естетику, мистецький смак і про культуру нації.

– Христино Любомирівно, а як Ви оцінюєте роботу нашої збірної? Я навмисне вживаю слово «робота», а не «гра», оскільки воно, як на мене, є більш влучним у нашій ситуації.
– Українці, звичайно, молодці, українці – бійці! Я віддаю належне нашій команді, яка за честь України готова була стояти до кінця. Коли команда зіграла з національною збірною Англії, то я вибачила нашій національній збірні й всі гріхи, які були у матчі Україна – Франція, бо побачила, якими бійцями наші спортсмени. Крім того, я віддаю належне П’ятову – він у багатьох моментах буквально рятував ворота! Дійсно, футбол – не просто гра. Це життєва школа для кожного вболівальника. Я вважаю, що мій особистий успіх як уболівальниці – це є успіх так само і України. Мені хотілося, щоб Україна була гостинною, було цікаво, як іноземні вболівальники пізнають Україну. І після ЄВРО-2012 в мене з’явилося багато відповідей на чимало запитань. Я тепер розумію, чому окремі українці на запитання «Звідки ви?» кажуть «Ми з України» і додають – «Ми з Європи». Все те найкраще, що закладено європейською ментальністю, європейським самоусвідомленням самих себе, ми як господарі виявили дуже добре.

Спілкувалася О. Андріяш

write a comment

0 Comments

No Comments Yet!

You can be the one to start a conversation.

Add a Comment

Your data will be safe! Your e-mail address will not be published. Also other data will not be shared with third person.
All fields are required.